перелоги
ПЕРЕЛО́ГИ, ів, мн., розм.
Ко́рчі, судороги.
Та чого, чого тільки не наговоре баба! Я ж кажу, що від усього зна: і від пристріту, і переполоху, і трясці, і любощів, і від перелогів (Дніпрова Чайка);
* У порівн. Плазують круг ряден тіла божевільних, як в перелогах (М. Коцюбинський);
Плакати він не плакав, бо сліз не було, а тільки вряди-годи всеньке його тіло струсювалось, немов з перелогів (А. Кримський).
◇ (1) Перело́ги напа́ли на кого – хто-небудь перебуває у стані депресії, має поганий настрій.
На Остапа напали перелоги, ні до чого у нього не здіймаються руки, тільки мовчки никає по хаті (із журн.);
– Знову на тебе перелоги напали, никаєш туди-сюди по хаті (Сл. В. Ужченка).
Словник української мови (СУМ-20)