перелягати
ПЕРЕЛЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЛЯГТИ́, я́жу, я́жеш; мин. ч. перелі́г, перелягла́, ло́; наказ. сп. переля́ж; док.
1. Піднявшись з одного місця, лягати на інше.
* Образно. Нехай той тягар, що лежить тільки у нього на серці, переляже хоч одним краєм іще на когось (Г. Колісник).
2. Лягати на інший бік, інакше; перевертатися лежачи.
– Переляж на живіт. Умащу ще спину (Г. Колісник).
3. перев. у сполуч. зі сл. вітер, розм. Те саме, що ущуха́ти.
Лодія [човен] зупинилась, а Добриня, підставивши під вітер обличчя, дивився в темряву й прислухався, чи не перелягає вітер (С. Скляренко);
Хай .. вітер переляже .. Розпустимо його [парус] – в моря летіти! (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)