переманювати
ПЕРЕМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., кого і без дод.
Приваблюючи чим-небудь, схиляти до зміни місця проживання або роботи, примушувати пристати, приєднатися до когось іншого.
– Вивчиш хлопчика, почне він добре робити, а пан його до себе й переманює (З. Тулуб);
– Хай Бондарівна відступиться з своєю плахтою, а то .. походжає по селу, – ось мов я яка! Усіх хлопців до себе переманила... (Панас Мирний);
Уболівальники передають один одному чутки про те, що при переході до суперліги більш забезпечені баскетбольні команди переманять до себе чи не всю стартову п'ятірку “Пульсара” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)