переманювати
ПЕРЕМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕМАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, док., перех. і без додатка. Приваблюючи чим-небудь, схиляти до зміни місця проживання або роботи, примушувати пристати, приєднатися до когось іншого.
— Вивчиш хлопчика, почне він добре робити, а пан його до себе й переманює (Тулуб, Людолови, І, 1957, 173);
— Хай Бондарівна відступиться з своєю плахтою, а то.. походжає по селу, — ось мов я яка! Усіх хлопців до себе переманила… (Мирний, І, 1954, 156);
З України переїхала [Анюта] в Баку — переманила подруга (Донч., II, 1956, 113).
Словник української мови (СУМ-11)