перемичка
ПЕРЕМИ́ЧКА, и, ж.
Споруда, яка обмежує приплив води куди-небудь.
З'єднувалась [стіна] з темно-сірими валами кілометрових дамб чи, як їх тут називали, перемичок, які і згори і знизу двома крилами захищали будівельний майданчик од близької поводі (С. Журахович);
І щоб роботу не змели весняні води річки, в стіну шпунтів їх узяли, намили перемички (М. Шеремет).
Словник української мови (СУМ-20)