перемичка
ПЕРЕМИ́ЧКА, и, ж. Споруда, яка обмежує приплив води куди-небудь.
З’єднувалась [стіна] з темно-сірими валами кілометрових дамб чи, як їх тут називали, перемичок, які і згори і знизу двома крилами захищали будівельний майданчик од близької поводі (Жур., Опов., 1956, 135);
І щоб роботу не змели весняні води річки, в стіну шпунтів їх узяли, намили перемички (Шер., Дружбою.., 1954, 88).
Словник української мови (СУМ-11)