перемудрити
ПЕРЕМУДРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого і без дод.
Те саме, що перемудрува́ти.
А, може, панич віддасть їм в оренду Одраду? .. От і цього року – скільки то добра пропало? А через віщо? Через недогляд, через вигадки мудрих [управителів] – дуже вже, бач, перемудрили... (Панас Мирний);
На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить (І. Котляревський).
(1) Перемудри́ти само́го себе́ – заподіяти собі шкоду власними хитрощами.
– Боюся, що в цій стратегії пан перемудрить самого себе (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)