переміна
ПЕРЕМІ́НА, и, ж.
1. Дія за знач. переміня́ти¹, перемі́нювати, переміни́ти 1 і переміня́тися, перемі́нюватися, переміни́тися 1; заміна одного іншим.
Доводив [Гордій], що безсмертя можливе тільки в довічній переміні індивідуумів (Б. Грінченко);
– Рік прослужив [Варивон] у попа, і хоч би тобі раз попадя на свято переміну житньому глевтякові видумала (М. Стельмах).
2. Дія і стан за знач. переміня́ти¹, перемі́нювати, переміни́ти 2 і переміня́тися, перемі́нюватися, переміни́тися 2; поворот до чого-небудь іншого.
– Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни (І. Котляревський);
Все було як завжди, .. і чудно думати було, що станеться якась переміна (М. Коцюбинський);
Години йдуть без переміни, – Хіба що гірше стане враз (М. Рильський);
Суспільна переміна;
Кардинальна переміна.
3. Переодягання білизни, одягу, а також комплект, зміна білизни, одягу.
А я .. доношувала тільки дядинине рам'я! .. Я, бувало, й тому рада. Хоч переміна буде, думаю (Панас Мирний);
Вкинув [Дмитро] у мішок своє начиння, переміну білизни (М. Стельмах).
4. заст. Одна із страв, із яких складається сніданок, обід чи вечеря; чергова страва.
Тут їли .. гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)