перемішувати
ПЕРЕМІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПЕРЕМІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Мішаючи, переміщати частки, складники якоїсь речовини і т. ін.
Смола кипить, і її перемішують, щоб не підгоріла (Ю. Яновський);
Перемішуючи парникову землю, Терентій стиха заспівав (О. Довженко);
// Порушувати звичайний порядок розташування.
Покотив [грім] далі, далі торжество своє, перемішуючи тучі і гори перевертаючи (Г. Хоткевич);
– Де олівець? Обмацав стіл, збурив папери, перемішав книжки (М. Коцюбинський).
2. Змішуючи, об'єднувати, поєднувати що-небудь різнорідне.
Він мало не на коліна падав перед сином. Обіймав його з плачем і, перемішуючи слова з сльозами, говорив (Г. Хоткевич);
[Ганя:] Тільки вареники у мене розліпились. [Оксана:] Розліпились? [Ганя:] Так, але нічого. Я перемішала сир з тістом, попробувала, на смак те саме (О. Корнійчук);
// Чергувати щось з чим-небудь.
Сварг заходився ставити домниці. Ніхто, крім нього, не знав тепер, як викладати зводи.., перемішувати шари вугілля й руди (С. Скляренко).
3. розм. Помилково приймати або видавати одне за що-небудь інше; переплутувати.
Переплутав усі вірші, перемішав сирен з козами та цапами, та вже не знаю, що далі говорити (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) Переміша́ти з земле́ю (д) див. змі́шувати.
ПЕРЕМІ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ПЕРЕМІСИ́ТИ, ішу́, і́сиш, док., що.
1. Мішаючи, перетворювати в однорідну масу.
Цемент з піском перемішують, поступово додаючи воду (з навч. літ.);
// безос.
І дощ заколихався, перемісило муть (П. Тичина).
2. Місити ще раз, повторно або заново, по-іншому.
Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі! (прислів'я);
Санда прожогом кинулась до тіста, щоб його перемісити (О. Кобилянська).
3. Місити все або багато чого-небудь.
Діжі не перемісити, а жінки не перебити (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)