переноситися
ПЕРЕНОСИ́ТИСЯ див. перено́шуватися.
ПЕРЕНО́СИТИСЯ, о́шуся, о́сишся, недок., ПЕРЕНЕСТИ́СЯ, су́ся, се́шся, док.
1. Переходити куди-небудь, несучи, доставляючи когось, щось або переміщатися кудись.
Від розвилки діаметр руди вужчає. – Не сьогодні-завтра їй кінець, і нам доведеться переноситись в інше місце [шахти] (Олесь Досвітній);
Самієв перекинув її [батарею] на поміч сусідові далеко на лівий фланг, куди зараз перенісся центр бою (О. Гончар);
* Образно. Сонце наче заснуло, вітер затих і перенісся з землі на небо (М. Коцюбинський);
// Передаватися усно, поширюватися через покоління людей.
Десь в далекім Гіндустані .. тисячі літ переносилися [оповідання] з уст в уста (Г. Хоткевич);
// Переводитися (про погляд).
Погляди зупиняються на ворожій мовчазній висоті, переносяться далі від неї – вліво (О. Гончар).
2. Стрімко, швидко перебігати, переїжджати, перелітати і т. ін. з місця на місце, долаючи щось.
На далекому плесі кахкала дика качка, зашелестіла в оситнягу, збила крилами воду і перенеслася над огнем, неначе грудка чорної ріллі (І. Нечуй-Левицький);
Верник швидко присів і рвучким стрибком перенісся на край урвища (І. Муратов);
* У порівн. Цюкаючи ті дровця, мав [Михайло] надзвичайне вдоволення – так, ніби оце перенісся у свої рідні Казаккаси на батьківське подвір'я (Ю. Збанацький);
// перен. У думках, в уяві примушувати себе опинитися в іншому місці, часі, в інших обставинах і т. ін.
Погуляймо тепер у просторах свого серця і, минаючи багато міст і сіл, старих багатолітніх курганів, перенесімося в Дубно на Волині (О. Довженко);
Дивлячись на цей старий козацький монастир, він перенісся в далекі часи (О. Іваненко).
3. Переміщатися з одного місця на інше.
Село було раніше в низині, на гнилих землях,... поступово перенеслося сюди (Ю. Смолич);
// заст. Переселятися на інше місце проживання, переходити на іншу службу.
Швидко опісля він .. купив дім у Львові і перенісся туди жити (І. Франко);
Я став газетярем, видавав і редагував .. щоденний часопис, а відтак перенісся до Чернігівського земства, де служу й досі (М. Коцюбинський).
4. перен. Спрямовуватися на що-небудь інше, на когось іншого.
Валєнс знав, що Ганна була коханою Крайнєва, і тому частина його теплих почуттів переносилася і на неї (В. Собко);
Тоді ввесь гнів її перенісся на голови друзяків та пособників їхніх (Л. Яновська).
5. тільки недок. Пас. до перено́сити.
Катран.., являючи собою перекотиполе, переноситься вітром по степу (з наук. літ.);
Вона [плівка] сушиться на барабанах – негативна й позитивна, переноситься з проявочної та фіксажної кімнати до промивочних баків на рамах (Ю. Яновський);
Для заспокоєння Гудзій оголосив, що дебати переносяться на завтра (А. Головко).
(1) Перено́ситися (поверта́тися) / перенести́ся (поверну́тися) ду́мкою (думка́ми, у думка́х, спо́гадами і т. ін.) на що, куди – знову пригадуючи кого-, що-небудь, уявляти, відтворювати в уяві; думати про кого-, що-небудь.
Тому й переносився Матвій своїми думками в далекі забуті дні (Мирослав Ірчан);
Це все ще розуміє Фросина, повертаючись в думках до своїх минулих літ і села (М. Стельмах);
Повернеться він [Чіпка] до себе думкою, чує, як у голові борюкається острах з надією (Панас Мирний);
Мерщій до сина всіма почуттями й думками повернулася [Катря] (А. Головко);
Олексій Федорович перенісся спогадами на Дніпропетровщину (М. Шеремет).
Словник української мови (СУМ-20)