перепеличка

ПЕРЕПЕЛИ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до перепели́ця.

– Чисть перепелички, а не одривайсь од роботи, – поважно вимовив він (А. Кримський);

* У порівн. В шумі, в тютюновому диму, як у тумані, пройшла наймичка сіра, як перепеличка (А. Головко).

2. перен., розм. Пестлива назва дівчини, жінки (перев. при звертанні).

– Чого це ти, сину, так унадився в те поле, що й у неділю не посидиш дома? – питає Мотря. – Чи ти, бува, не нагледів чого там? – Егеж, нагледів, – сміється Чіпка: – там така перепеличка! (Панас Мирний);

Зустрівсь Комар на лузі край села Та й каже, сміючись: – Добривечір, сестричко! А ти вже тут чого, моя перепеличко? (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. перепеличка — перепели́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. перепеличка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до перепелиця. 2》 перен., розм. Пестлива назва дівчини, жінки (перев. при звертанні).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перепеличка — ПЕРЕПЕЛИ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до перепели́ця. — Чисть перепелички, а не одривайсь од роботи, — поважно вимовив він (Крим., Вибр., 1965, 404); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
4. перепеличка — Перепеличка, -ки ж. ум. отъ перепелиця.  Словник української мови Грінченка