переплигувати
ПЕРЕПЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. що, через що і без дод. Стрибаючи, опинятися на другому боці чого-небудь; перескакувати.
“В контратаку перейшли німці”, – подумав він і побіг швидше, переплигуючи тіла убитих німців, що лежали на дорозі (Григорій Тютюнник);
Переплигуючи через рівчаки, .. Сахно з Чіпаріу видерлися на схил (Ю. Смолич);
Раз П'яний Хрім схотів Переплигнути рів! (Л. Боровиковський);
Казанцев .. пересадив Олесю через тин і переплигнув сам (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. З розгону взявши крутояр і переплигнувши Айдар, біжить нестримно, як жива, дорога степова (М. Упеник).
2. без дод. Стрибком переміщатися в інше місце, пересуватися куди-небудь.
Красуні сарни .. відважно досліджують міць скель, бескидів, метеором переплигуючи по гострих шпилях верхів'їв... (Олесь Досвітній);
Я сидів над морем і раптом оглядівся, де я є.., пішов переплигувати з каменя на камінь (Ю. Яновський).
3. без дод., перен., розм. Переходити до іншої теми розмови або іншого предмета думки, не дотримуючись послідовності.
А коли вже все автобіографічне було переказане, почали [полонені] розповідати казки. З казок переплигнули непомітно на переказ художніх творів (Ю. Збанацький);
Краще добре почувати ґрунт під ногами і бачити завдання, .. не намагаючись переплигнути через сьогодні у далеке .. післязавтра (В. Еллан-Блакитний).
◇ (1) Переплигну́ти само́го себе́ – зробити більше, ніж можливо.
Словник української мови (СУМ-20)