перепона
ПЕРЕПО́НА, и, ж.
1. Те, що закриває доступ до чого-небудь, перешкоджає рухові.
Захоплено рипить деркач – чудовий ходок, що недавно здолав путь з південних країн аж сюди пішки, перелітаючи тільки водні перепони (П. Оровецький);
Сухим вітрам могутні перепони – Зелені встануть смуги лісові (П. Дорошко);
Висока вода нестримною лавиною .. ринула, змітаючи на шляху своїм всі перепони (А. Шиян);
* У порівн. Так ось вона – ця круча Альбіону, Вапнисто-білий невисокий щит, Який, немов удану перепону, Поперед себе звів гордливий бритт (М. Бажан).
2. перен. Те, що перешкоджає здійсненню чого-небудь; перешкода.
Так клопотавсь цар духів лісових, що любить всякі перепони класти Святим аскетам (І. Франко);
Переслідуваний ударами злої долі – він [І. Франко] виробив у собі безстрашність, життєву силу, невтомність до подолання перепон (П. Тичина).
Не зна́ти перепо́н (перепо́ни) [ні в чо́му] див. зна́ти;
Нема́є (нема́) перепо́ни (перепо́ну) див. нема́;
Ста́ти на перепо́ні див. става́ти;
Форсува́ти кри́гу (крижану́ перепо́ну і т. ін.) див. форсува́ти.
○ (1) Без перепо́н, у знач. присл. – без перешкод, безборонно.
Натовп розтиснувся, і Махтей Мірошник без перепон підійшов до Сватюка (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)