перепочивати
ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док.
Відпочивати недовгий час, робити коротку перерву для відпочинку під час праці і т. ін.
Положивши перо, одкинувшись на спинку стільця і схрестивши на грудях руки, він став перепочивати (Панас Мирний);
Гора зерна росла й росла. І коли, перепочиваючи хвилинку, Настя раптом глянула на цю гору, в неї несамохіть вихопилося безмірно радісне: – Ой, яке ж багатство! (С. Журахович);
Як сонечко зайшло, то Люборацький вже далеко був від Крутих: так виїхав, що не дав і коням гаразд перепочити (А. Свидницький);
* Образно. Літо вже на перевалі: Перепочило після жнив, Утерло піт і – далі, далі, До вересневих щедрих див (І. Муратов);
* У порівн. Десь опівночі життя навколо завмерло. Навіть війна на далеких обріях ніби перепочивала в цю пору (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)