Словник української мови у 20 томах

перепочивати

ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док.

Відпочивати недовгий час, робити коротку перерву для відпочинку під час праці і т. ін.

Положивши перо, одкинувшись на спинку стільця і схрестивши на грудях руки, він став перепочивати (Панас Мирний);

Гора зерна росла й росла. І коли, перепочиваючи хвилинку, Настя раптом глянула на цю гору, в неї несамохіть вихопилося безмірно радісне: – Ой, яке ж багатство! (С. Журахович);

Як сонечко зайшло, то Люборацький вже далеко був від Крутих: так виїхав, що не дав і коням гаразд перепочити (А. Свидницький);

* Образно. Літо вже на перевалі: Перепочило після жнив, Утерло піт і – далі, далі, До вересневих щедрих див (І. Муратов);

* У порівн. Десь опівночі життя навколо завмерло. Навіть війна на далеких обріях ніби перепочивала в цю пору (Іван Ле).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. перепочивати — перепочива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. перепочивати — див. ВІДПОЧИВАТИ, о. розгинати спину.  Словник синонімів Караванського
  3. перепочивати — див. відпочивати  Словник синонімів Вусика
  4. перепочивати — -аю, -аєш, недок., перепочити, -ину, -инеш, док. Відпочивати недовгий час, робити коротку перерву для відпочинку під час праці і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. перепочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  6. перепочивати — ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док. Відпочивати недовгий час, робити коротку перерву для відпочинку під час праці і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
  7. перепочивати — Перепочива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. перепочи́ти, -чи́ну, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть немного. Так виїхав, що не дав і коням гаразд перепочити. Св. Л. 45. Перепочину, та й знов поїду.  Словник української мови Грінченка