переправа
ПЕРЕПРА́ВА, и, ж.
1. Дія за знач. переправля́ти¹, перепра́вити¹ 1 і переправля́тися, перепра́витися 1.
Місце справді було вигідне для переправи, бо доволі було кордонному козакові загнути за виступ, – і коліно річки зникало йому з очей (М. Коцюбинський);
На березі іще раз Цілував дівчаток любих; Бо вони за переправу Тільки сю приймали плату (Леся Українка);
При переправі через невелику, але бурхливу річку посковзнувся Дмитріїв кінь і Дмитрій упав у воду (А. Хижняк).
2. Місце, де переправляються через яку-небудь водну перепону.
Кавалькада повільно спустилася до переправи і потрапила в непрохідну гущавину людей та возів біля розведеного на ніч моста (З. Тулуб);
– Он звідти, – показав учитель, – і тепер показують місце старовинної переправи через Дніпро – з полтавського боку до нас (Ю. Яновський);
// Споруда чи пристрій, за допомогою якого переправляються через яку-небудь водну перепону.
Тисячі найрізноманітніших засобів переправи – баркасів, човнів-душогубок, плотів, бочок, дощатих воріт і всього, за що тільки могла вхопитись людина, щоб не потонути, – все рушило на людських плечах через зарості до Дніпра (О. Довженко);
Він хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (І. Гончаренко);
Нижче по Дунаю, на південь від Будапешта, сапери протягом одної ночі навели переправу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)