переправа
ПЕРЕПРА́ВА, и, ж.
1. Дія за знач. переправля́ти¹, перепра́вити¹ 1 і переправля́тися, перепра́витися 1.
Місце справді було вигідне для переправи, бо доволі було кордонному козакові загнути за виступ, — і коліно річки зникало йому з очей (Коцюб., І, 1955, 354);
На березі іще раз Цілував дівчаток любих; Бо вони за переправу Тільки сю приймали плату (Л. Укр., IV, 1954, 161);
При переправі через невелику, але бурхливу річку посковзнувся Дмитріїв кінь і Дмитрій упав у воду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 438).
2. Місце, де переправляються через яку-небудь водну перепону.
Кавалькада повільно спустилася до переправи і потрапила в непрохідну гущавину людей та возів біля розведеного на ніч моста (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5);
— Он звідти, — показав учитель, — і тепер показують місце старовинної переправи через Дніпро — з полтавського боку до нас (Ю. Янов., II, 1954, 123);
// Споруда чи пристрій, за допомогою якого переправляються через яку-небудь водну перепону.
Тисячі найрізноманітніших засобів переправи — баркасів, човнів-душогубок, плотів, бочок, дощатих воріт і всього, за що тільки могла вхопитись людина, щоб не потонути, — все рушило на людських плечах через зарості до Дніпра (Довж., Зач. Десна, 1957, 304);
Він хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (Гонч., Вибр., 1959, 152);
Нижче по Дунаю, на південь від Будапешта, сапери протягом одної ночі навели переправу (Гончар, III, 1959, 225).
Словник української мови (СУМ-11)