перепрошувати
ПЕРЕПРО́ШУВАТИ¹, ую, уєш і діал., ПЕРЕПРО́ХУВАТИ, ую, уєш, ПЕРЕПРОША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш і розм. ПЕРЕПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без дод.
1. Просити вибачення; вибачатися.
[Самосад:] Тоді я їй таку авторитетну відповідь дав, що вона .. цілу ніч мене перепрошувала... (О. Корнійчук);
Тут же перепросила [жінка] за безтактовність мужчини (П. Панч);
Він ще раз перепросив Марту за турботи й пішов незадоволений (В. Підмогильний).
2. розм. Те саме, що проси́ти.
Я зберігала їх [Василеві листи], пожовкли, а зберігала. Бо нескінченне моє кохання до нього. Скільки не перепрошувала – не відповів (В. Логвиненко).
3. розм. Просити всіх або багатьох, одного за одним.
Як уже перепросить дружба парубків, то начинає просити дівчат (Сл. Б. Грінченка).
ПЕРЕПРО́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ПЕРЕПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., кого, діал.
Розпитувати.
– Чи не заїздили б ви, Мироне, в столицю розвідати?.. Чи не перепросили б там кого? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)