перераховувати
ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1. Встановлювати кількість кого-, чого-небудь; рахувати, лічити.
Красов верхи на трофейному коні об'їжджає полонених і перераховує (І. Багмут);
З гарячковим поспіхом .. перерахувала [Гінда] цілу суму, взяла десять крейцарів (Н. Кобринська);
– Ой, скільки там гармат, за горою – не годен перерахувати! (О. Гончар);
// розм. Рухатися, переміщуватися, доторкаючись до багатьох однорідних предметів, ніби підраховуючи їх; торкатися по черзі багатьох предметів.
– Я нічого не розумію на зніманні, але щаблів на драбинах ми перерахували досить (Ю. Яновський).
2. також без дод. Називати, згадувати (усно чи письмово) кого-, що небудь підряд, одного або одне за одним; перелічувати.
Він перераховує всі свої невідкладні турботи (М. Стельмах);
Він і сам довго дивувався, коли перерахував, скільки то обов'язків кинув чоловік собі під ноги, – але все ж пішов заробляти гроші (Г. Хоткевич).
3. Рахувати ще раз, повторно.
Він витяг з кишені гроші і взявся рахувати .. Потім знову перераховував, пригадував усі свої витрати за останній тиждень (Г. Коцюба).
4. Рахуючи, переводити в інші величини, одиниці.
Матвій, складаючи це гірко запрацьоване срібло та золото, часто перераховував на австрійські корони і аж тремтів з радості та переляку, що так багато в нього грошей (Мирослав Ірчан).
5. бухг. Переводячи, записувати на рахунок іншої особи, установи.
Кошти до пенсійного та інших фондів перераховуються несистематично (з газ.);
Перераховувати кошти у фонд “Милосердя”.
Словник української мови (СУМ-20)