переселення
ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. пересели́ти, переселя́ти і пересели́тися, переселя́тися.
Вже коли Руденки виберуться, то Ліщинська мене прокляне, її ніхто не може впевнити, що я в переселенні її квартирантів ні сном, ні духом не винувата (Леся Українка);
Дід Григорій був не балакучий .. Особливо помітним стало це після його невдалого переселення на Далекий Схід у 1907 році (О. Довженко).
(1) Вели́ке пересе́лення наро́дів, іст. – пересування германських, сарматських, слов'янських та інших племен у II–VII ст., що сприяло падінню Римської імперії і формуванню романських, германських та слов'янських народностей.
Розглядуваний період [II ст. н. ери], що збігається з подіями, відомими в історії під назвою великого переселення народів, належить до числа найбурхливіших епох, сповнених збройними сутичками, в яких брали участь і східні слов'яни (з наук. літ.);
(2) Пересе́лення наро́дів, іст., екон. – пересування великої кількості людей на значні відстані.
Словник української мови (СУМ-20)