пересилювати
ПЕРЕСИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕСИ́ЛИТИ, лю, лиш і діал. ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
1. Міряючись силами, переборювати, перемагати, долати кого-, що-небудь.
Пересилити суперника в армрестлінгу;
// Ставати переможцем у якомусь змаганні, у грі, в суперечці і т. ін.
Команда учнів 5-го класу пересилила учнів 6-го класу в перетягуванні канату (з газ.);
// перен. Бути, виявлятися сильнішим за іншого, інших.
– Залізницю волами розтягують!.. Мовби два віки зіткнулися тут між собою: вік волів і вік рейок залізних. Хто кого перетягне, хто кого пересилить? (О. Гончар).
2. Переборювати опір чого-небудь фізичною силою.
Одриваючи ноги від ґрунту, неначе на кожній з них висіло по гирі, Гурій Андріянович і Опара рушили з місця і йшли так повільно, неначе назад їх тягла невидима нить, а вони пересилювали її (І. Сенченко);
// Пристосовуватися, призвичаюватися до незручностей, завад.
Ще уважніше подивився [майор] на полковника, пересилюючи скупе освітлення з лойової свічки (Іван Ле і О. Левада);
// перен., розм. Переборювати труднощі, опановуючи, засвоюючи що-небудь.
– Тобі .. теж, коли ти справді так хочеш вчитися в тому технікумі, можна самій підготуватися, наполегливо попрацювати і пересилити ту математику (В. Козаченко).
3. перен. Перемагати яке-небудь почуття, якийсь стан і т. ін.
З голоду Іван допався був до ковбаси та бринзи, пересилюючи винесену ще з-під батьківської стріхи сором'язливість (П. Колесник);
Доротті пересилила солодку ранкову дрімоту, підвелася і сіла в ліжкові (Іван Ле);
// Терплячи що-небудь, переживаючи, справлятися з чимось.
А старий мій подивився, Сльози покотились ... – Молюсь тобі, боже милий, Господи великий! Що не дав мені загинуть, Небесний владико. Що дав мені добру силу Пересилить горе (Т. Шевченко).
4. Перевершувати силу вияву чого-небудь.
Пересилюючи гуркіт бою, Крайнюк загукав у чорний отвір землянки (В. Кучер);
Старшина Василь Миронович, схилившись над головою писаря.., казав йому щось на ухо, намагаючись пересилити хугу (С. Васильченко);
// Перевершувати все інше силою вияву, відчуватися найсильніше, беручи гору над чим-небудь.
Тихо, понуро було і в його голові, .. одно бажаннє [бажання] пересилювало всі інші: коли б швидше дохопитись спокійного, безпечного, теплого кутика! (І. Франко);
Пішов [Карпо] сміливо, глибоко вдихаючи медовий аромат гречок, що в ту пору пересилював запах найдухмяніших польових трав і квіток (А. Іщук).
(1) Переси́лювати (переси́лувати) / переси́лити себе́ [само́го] – оволодівати своїми почуттями, бажаннями.
[Любов (пересилює себе, перестає плакати, кладе йому руку на плече):] Ні, коханий, не кажи сього (Леся Українка);
Защемів жаль, стиснув серце. Данило пересилив себе і радо, щедро потиснув руку вчителеві (О. Копиленко);
Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (І. Франко);
Трохи повагалася [Христя], але й тут пересилувала себе – до Палажки зайшла (Я. Гримайло).
Словник української мови (СУМ-20)