пересилювати
ПЕРЕСИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕСИ́ЛИТИ, лю, лиш і діал. ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Міряючись силами, переборювати, перемагати, долати кого-, що-небудь.
*Образно. Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: — Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (Рильський, III, 1956, 45);
// Ставати переможцем у якомусь змаганні, у грі, в суперечці і т. ін.
Хто випивав чарку, той мусив покласти на тарілку гроші. Всяк хотів пересилити свого попередника по круговій чарці, й від зелених троячок діло дійшло до прозорих новеньких сотень (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 365);
// перен. Бути, виявлятися сильнішим за іншого, інших.
— Залізницю волами розтягують!.. Мовби два віки зіткнулися тут між собою: вік волів і вік рейок залізних. Хто кого перетягне, хто кого пересилить? (Гончар, II, 1959, 122).
2. Переборювати опір чого-небудь фізичною силою.
Одриваючи ноги від грунту, неначе на кожній з них висіло по гирі, Гурій Андріянович і Опара рушили з місця і йшли так повільно, неначе назад їх тягла невидима нить, а вони пересилювали її (Сенч., На Бат. горі, 1960, 43);
// Пристосовуватися, призвичаюватися до незручностей, завад.
Ще уважніше подивився [майор] на полковника, пересилюючи скупе освітлення з лойової свічки (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 18);
// перен., розм. Переборювати труднощі, опановуючи, засвоюючи що-небудь.
— Тобі.. теж, коли ти справді так хочеш вчитися в тому технікумі, можна самій підготуватися, наполегливо попрацювати і пересилити ту математику (Коз., Сальвія, 1956, 62).
3. перен. Перемагати яке-небудь почуття, якийсь стан і т. ін.
З голоду Іван допався був до ковбаси та бринзи, пересилюючи винесену ще з-під батьківської стріхи сором’язливість (Кол., Терен.., 1959, 69);
Доротті пересилила солодку ранкову дрімоту, підвелася і сіла в ліжкові (Ле, В снопі.., 1960, 203);
// Терплячи що-небудь, переживаючи, справлятися з чимось.
А старий мій подивився, Сльози покотились... — Молюсь тобі, боже милий, Господи великий! Що не дав мені загинуть, Небесний владико. Що дав мені добру силу Пересилить горе (Шевч., II, 1963, 44).
Переси́лювати (переси́лити, переси́лувати) себе́ [само́го] — оволодівати своїми почуттями, бажаннями.
[Любов (пересилює себе, перестає плакати, кладе йому руку на плече):] Ні, коханий, не кажи сього (Л. Укр., II, 1951, 58);
Защемів жаль, стиснув серце. Данило пересилив себе і радо, щедро потиснув руку вчителеві (Коп., Вибр., 1953, 201);
Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (Фр., VII, 1951, 272);
Трохи повагалася [Христя], але й тут пересилувала себе — до Палажки зайшла (Грим., Незакінч. роман, 1962, 63).
4. Перевершувати силу вияву чого-небудь.
Пересилюючи гуркіт бою, Крайнюк загукав у чорний отвір землянки (Кучер, Голод, 1961, 166);
Старшина Василь Миронович, схилившись над головою писаря.., казав йому щось на ухо, намагаючись пересилити хугу (Вас., І, 1959, 127);
// Перевершувати все інше силою вияву, відчуватися найсильніше, беручи верх над чим-небудь.
Тихо, понуро було і в його голові,.. одно бажаннє [бажання] пересилювало всі інші: коли б швидше дохопитись спокійного, безпечного, теплого кутика! (Фр., II, 1950, 164);
Пішов [Карпо] сміливо, глибоко вдихаючи медовий аромат гречок, що в ту пору пересилював запах найдухмяніших польових трав і квіток (Іщук, Вербівчани, 1961, 34).
Словник української мови (СУМ-11)