пересичуватися
ПЕРЕСИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ, и́чуся, и́тишся, док.
1. чим. Вбирати в себе багато вологи, занадто насичуватися запахом, глибоко, наскрізь просякати чим-небудь.
Він, той запах, пролізає всюди, наповняє всю кімнату; ним пересичується вся моя одіж, моє волосся, все... (Г. Хоткевич).
2. чим і без дод., перен. Надміру, більше, ніж слід, насичуватися чим-небудь, задовольняти свої потреби, прагнення.
Пересититися владою.
3. без дод., перен. Робитися байдужим, сповнюватися нехіттю до чого-небудь від надмірного задоволення потреби, бажання і т. ін.
Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тілько [тільки] були доступні його нерозвитій [нерозвиненій] душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)