перескакувати
ПЕРЕСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. що і без дод. Роблячи стрибок, переміщуватися на другий бік чого-небудь.
Парубки перескакували через перелази (І. Нечуй-Левицький);
Біг [шаман], перескакуючи спритно, як марал, через коріння кедрів, що виступало з землі (В. Гжицький);
Де не можна перескочити, то треба перелізти (Номис);
Кінь басує, – от-от річку, От... от... перескочить (Т. Шевченко);
З поверху впала на нього смужка світла, і він перескочив її, як рівчак (Мирослав Ірчан);
// Швидко просуваючись, долати які-небудь перешкоди.
Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (М. Коцюбинський);
// Швидко рухаючись, переходити, переїжджати, перетинати що-небудь упоперек.
Непомітно звернули [шофер з бійцем] на бічну дорогу, перескочили уже спустілий глухий переїзд (Яків Баш);
Хитким містком перескочили [Сахно з шофером] протоку (Ю. Смолич);
// перен. Непослідовно переходити від одного до іншого, наступного, звичайно обминаючи, пропускаючи щось (про мову, думки).
Аня почала йому безладно розповідати.., Голобородько, як видно, поспішав, і доводилось перескакувати через п'яте на десяте, щоб швидше розтлумачити, в чому річ (С. Голованівський);
// перен. Перевершувати кого-, що-небудь у чомусь.
– У Галичі хороше, і Володимир город красивий, а Новгород обох перескочив (А. Хижняк).
2. з чого на що. Стрибаючи, переміщуватися з одного місця на інше.
Легко, свобідно, мов граючися, перескакує [опришок] з каменя на камінь (Г. Хоткевич);
Вони [сороки] весело перескакували з галузки на галузку (В. Гжицький);
Білка на дерево, з дерева вниз, Потім на хмиз, Чи на пень перескочить (П. Воронько);
// Ривком переміщуватися на інше місце.
Стрілки на електричному годиннику перескакують з рисочки на рисочку (В. Собко);
// Швидко поширюватися далі, перекидатися на щось інше (про вогонь).
Семенова сім'я.. встигла вже розтягти маленький хлівчик, не давши вогневі перескочити на хату (Б. Грінченко);
Полум'я бистро вчепилося сухої соломи, лизнуло і вжерлось у сніп, перескочило на другий, на третій (Д. Бедзик);
// Швидко переходити з одного об'єкта на інший (про очі, погляд).
Гостроносе личко його скривлене недоброю, гидливою посмішкою, очі чорними вуглинками перескакують з постаті на постать (В. Козаченко);
Не один погляд зустрівся з іншим і перескочив на пана (М. Стельмах);
// перен. Порушуючи послідовність, переходити від одного до іншого, думати, говорити або робити то одно, то інше.
Мені закидували, що я .. перескакую від одного заняття до іншого (І. Франко);
Гарячково перескакував [Стецько] думками з одного на інше і не знав, як бути йому далі (І. Цюпа);
Почали [співбесідники] стрибати з теми на тему, перескочили й на музику, й на малювання (Дніпрова Чайка);
Розмова з роботи непомітно перескочила на спогади (Ю. Збанацький).
3. що і без дод. Стрибками долати якийсь простір, перебігати, стрибаючи по чому-небудь.
Віталик в три підстриби перескакує подвір'я і опиняється на веранді (О. Гончар);
Перескочили ми по камінні й пішли до того млина (І. Нечуй-Левицький);
// Швидко рухаючись по чому-небудь, без зупинки долати якийсь шлях, простір, якусь відстань.
На скаженій швидкості мотоцикл перескакує солончаки та видолинки (О. Гончар).
4. що, перен. Переходити яку-небудь кількісну межу (перев. вік).
[Скубко:] А котрий же їй .. год? [Семен:] Вісімнадцятий. [Скубко:] Уже законний срок [строк] перескочила!.. (М. Кропивницький);
// безос.
Йому вже за сотню перескочило.
5. тільки док., до кого, розм. Те саме, що збі́гати 1.
– Знаєте, тіточко, я перескочу до Морозенків, довідаюсь, чи там вона, – бо ви так тривожитесь... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)