перескакувати

ПЕРЕСКА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.

1. що і без дод. Роблячи стрибок, переміщуватися на другий бік чого-небудь.

Парубки перескакували через перелази (І. Нечуй-Левицький);

Біг [шаман], перескакуючи спритно, як марал, через коріння кедрів, що виступало з землі (В. Гжицький);

Де не можна перескочити, то треба перелізти (Номис);

Кінь басує, – от-от річку, От... от... перескочить (Т. Шевченко);

З поверху впала на нього смужка світла, і він перескочив її, як рівчак (Мирослав Ірчан);

// Швидко просуваючись, долати які-небудь перешкоди.

Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (М. Коцюбинський);

// Швидко рухаючись, переходити, переїжджати, перетинати що-небудь упоперек.

Непомітно звернули [шофер з бійцем] на бічну дорогу, перескочили уже спустілий глухий переїзд (Яків Баш);

Хитким містком перескочили [Сахно з шофером] протоку (Ю. Смолич);

// перен. Непослідовно переходити від одного до іншого, наступного, звичайно обминаючи, пропускаючи щось (про мову, думки).

Аня почала йому безладно розповідати.., Голобородько, як видно, поспішав, і доводилось перескакувати через п'яте на десяте, щоб швидше розтлумачити, в чому річ (С. Голованівський);

// перен. Перевершувати кого-, що-небудь у чомусь.

– У Галичі хороше, і Володимир город красивий, а Новгород обох перескочив (А. Хижняк).

2. з чого на що. Стрибаючи, переміщуватися з одного місця на інше.

Легко, свобідно, мов граючися, перескакує [опришок] з каменя на камінь (Г. Хоткевич);

Вони [сороки] весело перескакували з галузки на галузку (В. Гжицький);

Білка на дерево, з дерева вниз, Потім на хмиз, Чи на пень перескочить (П. Воронько);

// Ривком переміщуватися на інше місце.

Стрілки на електричному годиннику перескакують з рисочки на рисочку (В. Собко);

// Швидко поширюватися далі, перекидатися на щось інше (про вогонь).

Семенова сім'я.. встигла вже розтягти маленький хлівчик, не давши вогневі перескочити на хату (Б. Грінченко);

Полум'я бистро вчепилося сухої соломи, лизнуло і вжерлось у сніп, перескочило на другий, на третій (Д. Бедзик);

// Швидко переходити з одного об'єкта на інший (про очі, погляд).

Гостроносе личко його скривлене недоброю, гидливою посмішкою, очі чорними вуглинками перескакують з постаті на постать (В. Козаченко);

Не один погляд зустрівся з іншим і перескочив на пана (М. Стельмах);

// перен. Порушуючи послідовність, переходити від одного до іншого, думати, говорити або робити то одно, то інше.

Мені закидували, що я .. перескакую від одного заняття до іншого (І. Франко);

Гарячково перескакував [Стецько] думками з одного на інше і не знав, як бути йому далі (І. Цюпа);

Почали [співбесідники] стрибати з теми на тему, перескочили й на музику, й на малювання (Дніпрова Чайка);

Розмова з роботи непомітно перескочила на спогади (Ю. Збанацький).

3. що і без дод. Стрибками долати якийсь простір, перебігати, стрибаючи по чому-небудь.

Віталик в три підстриби перескакує подвір'я і опиняється на веранді (О. Гончар);

Перескочили ми по камінні й пішли до того млина (І. Нечуй-Левицький);

// Швидко рухаючись по чому-небудь, без зупинки долати якийсь шлях, простір, якусь відстань.

На скаженій швидкості мотоцикл перескакує солончаки та видолинки (О. Гончар).

4. що, перен. Переходити яку-небудь кількісну межу (перев. вік).

[Скубко:] А котрий же їй .. год? [Семен:] Вісімнадцятий. [Скубко:] Уже законний срок [строк] перескочила!.. (М. Кропивницький);

// безос.

Йому вже за сотню перескочило.

5. тільки док., до кого, розм. Те саме, що збі́гати 1.

– Знаєте, тіточко, я перескочу до Морозенків, довідаюсь, чи там вона, – бо ви так тривожитесь... (М. Стельмах).