перестрах
ПЕРЕ́СТРАХ, у, ч., розм.
Те саме, що переля́к.
В його тілі тремтів іще перестрах, очі недвижно [нерухомо] вдивлялися в теплий простір (І. Франко);
Обличчя Юлі та Соні були переповнені подивом, мало не перестрахом (Дніпрова Чайка).
○ (1) Для пере́страху, у знач. присл. – щоб налякати, настрахати.
Він узяв одну гвинтівку й шкіряний підсумок з патронами, хряпнув для перестраху затвором і наказав полоненим рушати (Л. Первомайський);
(2) З (із) пере́страху, у знач. присл. – від страху, злякавшись кого-, чого-небудь.
З поспіху, а то з перестраху Улянка спотикалась і розсипала без пуття пісок (Леся Українка);
Кузь злякано метнувся в куток, довго стояв там, сопучи з перестраху (Григорій Тютюнник);
(3) З пере́страхом; У пере́страху, у знач. присл. – перелякано, злякано, в стані страху, злякавшись кого-, чого-небудь.
Чоловік вп'ялився з перестрахом в бесідника і не знав, що відповісти (О. Кобилянська);
Він .. з перестрахом думав про те, що сталося (П. Загребельний);
Вона .. кинулась в очерети, слідком за гадюками, звіриною й усім живим, що, рятуючись од наглої смерті, мчало в перестраху перед наступаючими бурунами вогняного моря... (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)