пересягати
ПЕРЕСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСЯГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., через що і без дод., рідко.
Йдучи, переступати через що-небудь.
* Образно. Дівочий стид до порога: аби пересягнула, так і забула (Номис);
// перен. Не зважати на що-небудь, не рахуватися з чимсь.
Страшно слухати, коли заведе нині хто мову про фабулу .. і про автора, що боїться пересягнути через безодні людських умовностей (Ю. Яновський);
// Досягати певної часової або лінійної межі.
Коли людині пересягає за сорок п'ять, кришталик [ока] втрачає здатність змінювати кривизну. Починає розвиватися далекозорість (із журн.);
Зривають “цукіні”, коли довжина зав'язі не пересягнула 10–15 сантиметрів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)