пересідати
ПЕРЕСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш; мин. ч. пересі́в, сі́ла, ло; док.
1. без дод. Уставши з одного місця, сідати на інше.
На ту біду І Соловей тут опинився, – Вони [музики] до нього.. – А що ж, – він каже, – вибачайте, – Ні те ні се: Хоч десять раз пересідайте, Немає хисту – от і все... (Л. Глібов);
Степан хотів було всістися поряд з молодими, але запізнився, а пересідати тут не годилося (П. Загребельний);
– І вже, мамо, сього не кажіть! – сказала Оксана, та й пересіла до полу (Г. Квітка-Основ'яненко);
Кайдашиха пересіла з ослона на лаву (І. Нечуй-Левицький);
Таня, пересівши до брата, схилилась до нього в таємничості (О. Гончар);
– Пересядьмо од вікна, – тихо сказав Ігор (В. Кучер).
2. на що, в що. Перебуваючи в дорозі, подорожі, переходити з одного виду транспорту на інший для дальшого пересування; робити пересадку (у 2 знач.).
До кінця подорожі все товариство було так зачароване своєю супутницею, що, коли їй прийшов час пересідати на турецький пароплав, усі щиро сумували (Ю. Смолич);
Панні Наталі, котра їхала з своїми кревними й Дорою, забажалося саме посередині дороги пересісти до нас у бричку (О. Кобилянська);
В центрі міста Боровий вийшов з тролейбуса і пересів на трамвай (Я. Гримайло).
3. на що, перен., розм. Переходити на яку-небудь іншу роботу або на інше місце роботи, змінювати рід занять, вид роботи.
Пересіла на крісло старшого бухгалтера;
// Замінювати знаряддя дії, виробництва.
Кленовій запропонував [директор] або пересісти на інший трактор, або стати обліковцем (Є. Кравченко).
4. кого, діал. Робити засідку на кого-небудь.
[Юлія:] Але я тебе не пущу, Мільку! Се далека дорога. Горами. Ще тебе пересядуть і вб'ють де в лісах (І. Франко).
5. на що, діал. Змінюватися, переходити (про пору доби).
Вечір вже пересідав на ніч, було пізно (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)