пересікати
ПЕРЕСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСІ́КТИ, ічу́, іче́ш; мин. ч. пересі́к, ла, ло; док., кого, що.
1. Розсікаючи, розділяти навпіл, на частини.
Пугою [пліттю] обуха не пересічеш (Номис);
// Пробивати наскрізь у кількох місцях по прямій лінії (перев. кулями).
Бандити пересікли кулеметом Василя (М. Стельмах).
2. Рухатися, переміщуватися поперек чого-небудь, у поперечному напрямі.
Коли заслон, розтягнувшись вервечкою, .. пересікав колію через переїзд на другому від станції кілометрі, з недалекого хутора раптом знялася стрілянина (Ю. Смолич);
Вони пересікли дорогу, минули поляну (А. Шиян);
// Розташовуватися, пролягати поперек чого-небудь, перехрещуючись із ним.
Це був зовсім свіжий слід від чобіт, і вже біля самого ганку він пересікав сліди, що їх зробила Улянка (О. Донченко).
3. Переміщуватися через якийсь простір від початку до кінця.
Лиш пігнав [Дмитро] у шаленій радості! Пігнав, як олень, розбиваючи весінньою кригою затягнені калюжі, пересікаючи поля з озиминою наскіс (Г. Хоткевич);
Пастушенко пересік майдан і звернув у завулок (О. Десняк);
// Розташовуватися, пролягати по поверхні чого-небудь від одного краю до другого.
Вулицю пересікали довгі тіні дерев і антен, що густо стирчали над дахами будинків (М. Ю. Тарновський);
Асфальтована дорога пересікла село уздовж.
4. Рухаючись поперек чогось, перегороджувати кому-, чому-небудь шлях.
[Благонравов:] Німці, щоб не потрапити у повне оточення, змушені будуть залишити станцію Колокол і вирушити єдиною вільною дорогою, але її легко пересікти Огнєву (О. Корнійчук).
5. перен. Припиняти що-небудь, не давати розвинутися чомусь.
Микола Павлович пересік, як здавалося йому й досі, початок роману Ганни Михайлівни, загасив іскру кохання її до пейзажиста (Л. Яновська).
6. тільки док. Зарубати всіх або багатьох; порубати, посікти всіх або багатьох.
Коні з налитими жахом очима тривожно косились: що? чи нема ще де ворога? всіх пересікли? (П. Тичина);
// Побити різками всіх або багатьох.
Татари пересікли півсела (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)