Словник української мови в 11 томах

пересікати

ПЕРЕСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСІ́КТИ, ічу́, іче́ш; мин. ч. пересі́к, ла, ло; док., перех.

1. Розсікаючи, розділяти навпіл, на частини.

Пугою [пліттю] обуха не пересічеш (Номис, 1864, № 1094);

// Пробивати наскрізь у кількох місцях по прямій лінії (перев. кулями).

Бандити пересікли кулеметом Василя (Стельмах, II, 1962, 8).

2. Рухатися, переміщуватися поперек чого-небудь, у поперечному напрямі.

Коли заслон, розтягнувшись вервечкою,.. пересікав колію через переїзд на другому від станції кілометрі, з недалекого хутора раптом знялася стрілянина (Смолич, V, 1959, 656);

Вони пересікли дорогу, минули поляну (Шиян, Гроза.., 1956, 375);

// Розташовуватися, пролягати поперек чого-небудь, перехрещуючись із ним.

Це був зовсім свіжий слід від чобіт, і вже біля самого ганку він пересікав сліди, що їх зробила Улянка (Донч., IV, 1957, 81).

3. Переміщуватися через якийсь простір від початку до кінця.

Лиш пігнав [Дмитро] у шаленій радості! Пігнав, як олень, розбиваючи весінньою кригою затягнені калюжі, пересікаючи поля з озиминою наскіс (Хотк., ІІ, 1966, 104);

Пастушенко пересік майдан і звернув у завулок (Десняк, Десну.., 1949, 292);

// Розташовуватися, пролягати по поверхні чого-небудь від одного краю до другого.

Вулицю пересікали довгі тіні дерев і антен, що густо стирчали над дахами будинків (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 115);

Асфальтована дорога пересікла село уздовж.

4. Рухаючись поперек чогось, перегороджувати кому-, чому-небудь шлях.

[Благонравов:] Німці, щоб не потрапити у повне оточення, змушені будуть залишити станцію Колокол і вирушити єдиною вільною дорогою, але її легко пересікти Огнєву (Корн., II, 1955, 20).

5. перен. Припиняти що-небудь, не давати розвинутися чомусь.

Микола Павлович пересік, як здавалося йому й досі, початок роману Ганни Михайлівни, загасив іскру кохання її до пейзажиста (Л. Янов., І, 1959, 378).

6. тільки док. Зарубати всіх або багатьох; порубати, посікти всіх або багатьох.

Коні з налитими жахом очима тривожно косились: що? чи нема ще де ворога? всіх пересікли? (Тич., І, 1957, 265);

// Побити різками всіх або багатьох.

Унковський наказав пересікти різками сотні людей (Іст. УРСР, І, 1953, 484).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. пересікати — пересіка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. пересікати — див. перешкоджати; різати; рубати  Словник синонімів Вусика
  3. пересікати — -аю, -аєш, недок., пересікти, -ічу, -ічеш; мин. ч. пересік, -ла, -ло; док., перех. 1》 Розсікаючи, розділяти навпіл, на частини. || Пробивати наскрізь у кількох місцях по прямій лінії (перев. кулями).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пересікати — ПЕРЕСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСІ́КТИ, ічу́, іче́ш; мин. ч. пересі́к, ла, ло; док., кого, що. 1. Розсікаючи, розділяти навпіл, на частини. Пугою [пліттю] обуха не пересічеш (Номис); // Пробивати наскрізь у кількох місцях по прямій лінії (перев.  Словник української мови у 20 томах
  5. пересікати — ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ (шлях комусь, чомусь), ЗАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНЯ́ТИ, ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), ПЕРЕСІКА́ТИ, ПЕРЕТИНА́ТИ, ПЕРЕЙМА́ТИ рідше (рухаючись упоперек чого-небудь); ЗАБІГА́ТИ (бігом, швидко, несподівано); ЗАСТУПА́ТИ...  Словник синонімів української мови