перетинка
ПЕРЕ́ТИНКА, и, ж.
1. Те саме, що перегоро́дка 1.
Красношапка був найнеспокійніший з усіх моїх пташок. Тільки я його приніс, він за півгодини зруйнував мені клітку, яка була з дерев'яними перетинками (О. Копиленко).
2. Тонка пружна плівка, що роз'єднує, з'єднує або обволікає що-небудь в організмі тварин, людей.
Я побачив, що в .. гусеняти обпалена ще й нога. Перетинки на ніжці геть обгоріли (І. Багмут);
Снаряди падали так густо, що вибухи зливалися в один безперервний, неймовірної сили гуркіт, від якого боліли вушні перетинки, а в голові стояв густий дзвін (Д. Ткач);
Очі [грака], крім верхньої і нижньої повік, мають напівпрозору мигальну перетинку (з навч. літ.);
// Така плівка в плодах деяких рослин (горіхів, гранатів і т. ін.).
Запарені перетинки від волоських горіхів хоч і гіркі, але живіт боліти перестав і вже можна було обдивитися, куди ми приїхали (П. Панч).
△ (1) Бараба́нна пере́тинка, анат. – пружна тонка перетинка між зовнішнім і середнім вухом.
Внутрішній кінець слухового проходу затягнутий пружною сполучнотканинною барабанною перетинкою, яка розмежовує зовнішнє і середнє вухо (з навч. літ.);
Снаряди летять .. над самою головою, аж глухнеш від них, аж лопаються барабанні перетинки (О. Гончар);
Всі слова тільки стукають у барабанні перетинки хлопця, не доходячи до його свідомості (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)