перехитувати
ПЕРЕХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., що і чим.
1. розм. Нахиляти що-небудь.
Ой у полі дві тополі – одна другу перехитує (П. Чубинський);
Не кулі підтинають стебло, а перехитує ним перепел, співаючи в радості (М. Стельмах).
2. діал. Змушувати здригатися від болю або якого-небудь сильного почуття.
Біль аж перехитував ним і раз по раз шарпав серце. Парубкові на мить здалося, що дівчина обернулась до нього, зітхнула (М. Стельмах);
// безос.
Кононенко кипів, його аж перехитувало від злості (Я. Гримайло).
Словник української мови (СУМ-20)