перехнябити
ПЕРЕХНЯ́БИТИ, блю, биш; мн. перехня́блять; док., що і чим, діал.
Перехилити (у 1 знач.).
Незручно перехнябивши під тягарем голову, полегшено, по-дитячому усміхався [Юрко] (В. Козаченко);
Отець Миколай, стараючись, показав губами і обличчям, як ота гидь, що так налякала його, перехнябила у сні пащеку (М. Стельмах);
// безос.
Машину раптом перехнябило, Олешко щосили вчепився за кермо (М. Олійник);
// Пересмикувати.
Дядько поправив шапку і недовірливо перехнябив плечима (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)