перечувати

ПЕРЕЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

1. Чути від кого-небудь.

Лукина перечула через людей, що Улас уже заручився, і втратила останню надію на своє щастя (І. Нечуй-Левицький);

Прийшли вони до Антося, перечувши, що він такий митець (А. Свидницький);

Рано в кухні перечула [Кранцьовська] від кухарки, що Славко ходив до вдови Варвари (Л. Мартович);

“Про татуся я, доню, перечула...” – “О мамо!” “Так, нема його на світі” (П. Куліш).

2. Відчувати, переживати все або багато чого-небудь.

Що нам доводилося перечувати й переживати від її гри, котрій тілько дивуєшся і не знаєш, з чим порівняти (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. перечувати — перечува́ти дієслово недоконаного виду чути від кого-небудь; відчувати, переживати багато чого-небудь розм.  Орфографічний словник української мови
2. перечувати — -аю, -аєш, недок., перечути, -ую, -уєш, док., розм. 1》 Чути від кого-небудь. Чути-перечувати — дізнаватися про що-небудь із чуток, розмов і т. ін. 2》 Відчувати, переживати все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перечувати — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. перечувати — ПЕРЕЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. 1. Чути від кого-небудь. Кучугура нахилився над Бистриковою головою і таємниче зашепотів: — У рудничому комітеті я одним вухом перечував...  Словник української мови в 11 томах