перечувати

перечува́ти

-аю, -аєш, недок., перечути, -ую, -уєш, док., розм.

1》 Чути від кого-небудь.

Чути-перечувати — дізнаватися про що-небудь із чуток, розмов і т. ін.

2》 Відчувати, переживати все чи багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. перечувати — перечува́ти дієслово недоконаного виду чути від кого-небудь; відчувати, переживати багато чого-небудь розм.  Орфографічний словник української мови
2. перечувати — ПЕРЕЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. 1. Чути від кого-небудь. Лукина перечула через людей, що Улас уже заручився, і втратила останню надію на своє щастя (І.  Словник української мови у 20 томах
3. перечувати — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. перечувати — ПЕРЕЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. 1. Чути від кого-небудь. Кучугура нахилився над Бистриковою головою і таємниче зашепотів: — У рудничому комітеті я одним вухом перечував...  Словник української мови в 11 томах