перина
ПЕРИ́НА¹, и, ж.
Довгастий мішок з пір'ям або пухом, на якому сплять або яким укриваються.
За грубою.., під глухою стіною, стоїть ліжко з пухкими перинами, з білими подушками (Панас Мирний);
Управитель пана Гудзиловського ще вилежувався на м'якій перині, коли почув приглушений гомін біля хати (С. Добровольський);
Іван лежав на ліжкові, укрившись периною (Г. Колісник);
* Образно. Ми вибігли на сіножать, що ще була гола і сіра від скиненої недавно зимової перини (І. Франко);
* У порівн. Іванов .. ліг на мокрий і холодний, але пухкий, як перина, мох (І. Багмут).
ПЕРИ́НА², и, ж., рідко.
Те саме, що пір'ї́на.
У півня є така перина, що як треба йому на зорі вставать, то вона і крутиться (Сл. Б. Грінченка);
* У порівн. Котить Ілія – небо й земля двигтять, як од вітру перина (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)