перина
I. ПЕРИ́НА (мішок з пір'ям чи пухом, на якому сплять або яким укриваються); ПУХОВИ́К, ПУХОВИ́ЦЯ заст. (з пухом). Після табірних твердих нар солом'яна постіль здавалася їм пуховою периною (А. Хижняк); Інакше не лягала (графиня) спати, як на двох пуховиках, покладених один на один (О. Донченко); Хазяїн теплу пуховицю на ліжко стеле нетверде (М. Терещенко).
ПЕРО́ (птаха), ПІР'Ї́НА, ПЕРИ́НА рідше; КУ́ЧЕР (на хвості в качура). Крила (чайки) зісподу сніжно-білі, зверху ясно-сірі, облямовані білим і тільки одне крайнє махове перо зовсім чорне (З. Тулуб); Біля землянки Улянка знайшла куряче пір'я, розвіяне вітром. Вона підняла пір'їну (О. Донченко); Котить Ілія — небо й земля двигтять, як од вітру перина (Панас Мирний); Чорніло (волосся), неначе качурині кучері, позатикані за вуха (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови