перила

I. ПЕРИ́ЛА бот., СУ́ДЗА.

ПО́РУЧНІ (невисока огорожа по краях містка, балкона, сходів тощо), БИ́ЛЬЦЯ, ПОРУ́ЧЧЯ, ПЕРИ́ЛА рідко, ПОРУЧА́ТА заст., ПОРЕНЧА́ТА заст. Вони стояли на містку, на довгім-довгім містку з залізними поручнями, дивились одне на одного (Ю. Мушкетик); Курінь у козака був заможний, з високим ґанком і різьбленими бильцями (Григорій Тютюнник); На цім потічку стояв вербовий з поруччям місточок (Лесь Мартович); Людина біжить через міст, позираючи на воду, що сягає вже майже до перил (А. Шиян); Крісла й софа криті червоним, поручата в них з червоного дерева різьблені та цяцьковані (Леся Українка); Коло самого питля з берега на острові висів перекинутий місток з поренчатами (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. перила — правильніше: поручні  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. перила — пери́ла 2 іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
3. перила — I -рил, мн. Те саме, що поручні. II -и, ж. Олійна трав'яниста рослина родини губоцвітих; судза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перила — див. балюстрада, парапет, рампа  Словник чужослів Павло Штепа
5. перила — ПЕРИ́ЛА¹, рил, мн. Те саме, що по́ручні. Христя собі зійшла на місток і, схилившись на перила, піджидала, поки Кирило перебувається (Панас Мирний); Біля дверей своєї квартири Кіра спинилась, сперлася на перила і передихнула (О. Копиленко). ПЕРИ́ЛА², и...  Словник української мови у 20 томах
6. перила — Однорічна трав'яниста рослина родини губоцвітих (ясноткових), олійна і декоративна культура, вирощують переважно в Пд. Азії; з насіння, яке містить до 50% технічної олії (перили), виготовляють оліфу, лаки.  Універсальний словник-енциклопедія
7. перила — ПЕРИ́ЛА¹, рил, мн. Те саме, що по́ручні. Христя собі зійшла на місток і, схилившись на перила, піджидала, поки Кирило перебувається (Мирний, III, 1954, 71); Біля дверей своєї квартири Кіра спинилась, сперлася на перила і передихнула (Коп.  Словник української мови в 11 томах