перила
ПЕРИ́ЛА¹, рил, мн. Те саме, що по́ручні.
Христя собі зійшла на місток і, схилившись на перила, піджидала, поки Кирило перебувається (Мирний, III, 1954, 71);
Біля дверей своєї квартири Кіра спинилась, сперлася на перила і передихнула (Коп., Десятикласники, 1938, 74).
ПЕРИ́ЛА², и, ж. (Реrіllа). Олійна трав’яниста рослина родини губоцвітих; судза.
Технічні якості олії перили значно вищі, ніж льонової та конопляної (Ол. та ефір. культ., 1956, 227).
Словник української мови (СУМ-11)