перистий
ПЕРИ́СТИЙ, а, е.
1. Формою, будовою подібний до пера (у 1 знач.), схожий на перо.
Погожого сонячного дня високо на небі з'являються прозорі хмари у формі смуг, пір'я. До речі, їх так і називають – перистими (з наук.-попул. літ.);
// Який має листя, формою, будовою подібне до пера (про рослину).
Великі шиби уквітчалися голчастою сосниною, перистим папоротником, шовковою травою і всякими іншими дивовижними візерунками, що вишив та вимережав славний морозенко (С. Васильченко).
2. Те саме, що пері́стий.
– Тепер худоба сама периста – тірольська, а давно була сама біла (В. Стефаник);
По боках всякі доми йдуть: і малі, і великі, і білі, і сірі, й перисті (А. Свидницький);
З-під ніг вилетів перистий одуд, та на цей раз він здавався сірим, тьмяним, немов викачався у попелі... (І. Волошин);
// перен. Складений з неоднорідних матеріалів.
Хоч, звісно, літературний альманах – не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами та видавати щось перисте.., але я ніколи не зважився би знехтувати волю такого відомого, заслуженого перед Україною і любимого письменника, як Ви [І. С. Нечуй-Левицький] (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)