перистиль
ПЕРИСТИ́ЛЬ, ю, ч., архт.
1. Крита галерея, обмежена з одного боку колонами, а з другого – стіною будівлі.
На гранітному цоколі височів перистиль біржової будівлі (О. Ільченко).
2. Прямокутний двір, садок або площа, оточені критою колонадою.
Багаті будинки [в Ольвії] мали дворики, оточені колонами з неглибокими критими галереями – портиками (перистиль) (з наук. літ.);
Широкі та короткі сіни провадять у внутрішній двір – перистиль (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)