периферія
ПЕРИФЕРІ́Я, ї, ж.
1. Частина країни, міста, села і т. ін., віддалена від центру.
– Мене можуть послати у відрядження... перевірити стан викладання математики на периферії (Б. Антоненко-Давидович);
Коли дізнався [батько], що хлопця затягує злочинне товариство, не вагаючись, пожертвував посадою, становищем, сам попросився перевести його на периферію, хоч для столичного архітектора .. піти на такий крок не так було просто... (О. Гончар);
Петрові Антоновичу досі не забули його колишнього вільнодумства, досі ганяли його по периферіях, хоч це, одверто кажучи, не дуже-то засмучувало старого (М. Олійник);
На початку ХVІІІ ст. запорізьке козаче братство жило на самій периферії заселених областей, і його територія і сусідні степи були в буквальному розумінні слова “диким полем” (з наук. літ.).
2. спец. Зовнішня, віддалена від центральної частина чого-небудь.
Треба обтирати шкіру двічі на день в окружності фурункулів горілкою або спиртом (від периферії до центру) (з наук.-попул. літ.);
Коли організм старіє, .. до мозку надходить усе менше .. сигналів з периферії (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)