перчина

ПЕРЧИ́НА, и, ж.

Один стручок перцю (у 2 знач.).

[2-й вартовий (їсть):] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча. [Сінон:] Ось на́ перчи́ну, трохи посмачи́ (Леся Українка);

* Образно. Над огнем отаман точить п'яні сльози, і перчина носа світиться із тьми (В. Сосюра);

* У порівн. Стручкувате, ніби червона перчина, обличчя Леська ще більше витягується в здивуванні (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. перчина — перчи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. перчина — [пеирчина] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. перчина — -и, ж. Один стручок перцю (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перчина — ПЕРЧИ́НА, и, ж. Один стручок перцю (у 2 знач.). [2-й вартовий (їсть):] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча. [Сінон:] Ось на́ перчи́ну, трохи посмачи́ (Л. Укр., II, 1951, 321); *Образно.  Словник української мови в 11 томах