пестунчик

ПЕСТУ́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до песту́н 1.

Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (М. Коцюбинський);

– Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. пестунчик — песту́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пестунчик — див. дитина; пестун; улюбленець  Словник синонімів Вусика
3. пестунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пестунчик — песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л.  Фразеологічний словник української мови
5. пестунчик — ПЕСТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до песту́н 1. Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Коцюб., І, 1955, 103); — Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (Добр., Ол. солдатики, 1961, 74). ◊ Песту́нчик до́лі (форту́ни і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
6. пестунчик — Пестунчик, -ка м. ум. отъ пестун.  Словник української мови Грінченка