пестунчик

ПЕСТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до песту́н 1.

Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Коцюб., І, 1955, 103);

— Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (Добр., Ол. солдатики, 1961, 74).

◊ Песту́нчик до́лі (форту́ни і т. ін.) — те саме, що Улю́бленець до́лі ( див. улю́бленець).

На превелике здивування моє, Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни (Л. Янов., І, 1959, 447).

Значення в інших словниках

1. пестунчик — песту́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пестунчик — див. дитина; пестун; улюбленець  Словник синонімів Вусика
3. пестунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пестунчик — ПЕСТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до песту́н 1. Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (М. Коцюбинський); – Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (С. Добровольський).  Словник української мови у 20 томах
5. пестунчик — песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л.  Фразеологічний словник української мови
6. пестунчик — Пестунчик, -ка м. ум. отъ пестун.  Словник української мови Грінченка