пестунка

ПЕСТУ́НКА, и, ж. Жін. до песту́н.

У сімнадцять літ стала [доня] вередлива. Батько гадав, що це нерви, стара пестунка Марія називала це «натурою», а мама думала, що це настрої сімнадцятиліття (Вільде, На порозі, 1955, 5);

*У порівн. Річка тече ліниво, повилася лукою і, піднята греблею ГЕС, утворила затоки й плеса, вигрівається під сонцем, мов не знати яка пестунка (Ю. Янов., І, 1958, 574).

Значення в інших словниках

1. пестунка — песту́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пестунка — -и. Жін. до пестун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пестунка — ПЕСТУ́НКА, и, ж. Жін. до песту́н. У сімнадцять літ стала [доня] вередлива. Батько гадав, що це нерви, стара пестунка Марія називала це “натурою”, а мама думала, що це настрої сімнадцятиліття (Ірина Вільде); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах