песюга

ПЕСЮ́ГА, и, ч.

1. Збільш. до пес.

Песюга, зрадівши, схопився, заскавучав, ткнувся мордою хазяїну в ноги (І. Цюпа).

2. Уживається як лайливе слово.

Панич .. не кращий, певно, за батька. Песюги гладючі. Безсоромні!.. Що їм до людського горя? (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. песюга — песю́га 1 іменник чоловічого роду, істота песю́га 2 іменник чоловічого роду, істота лайливе — про людину  Орфографічний словник української мови
2. песюга — -и, ч. 1》 Збільш. до пес. 2》 Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. песюга — ПЕСЮ́ГА, и, ч. 1. Збільш. до пес. Песюга, зрадівши, схопився, заскавучав, ткнувся мордою хазяїну в ноги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 219). 2. Уживається як лайливе слово. Панич.. не кращий, певно, за батька. Песюги гладючі. Безсоромні!.. Що їм до людського горя? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 52).  Словник української мови в 11 томах
4. песюга — Песю́га, -ги м. Собака большая. Вх. Зн. 48.  Словник української мови Грінченка