петлиця
ПЕТЛИ́ЦЯ, і, ж.
1. Обкидана нитками або нашивна петелька на вилогах пальта, піджака і т. ін.
– Беріть і нас [до загону]! – закричав гарний молодий парубок з великим чубом і з квітами в петлиці (О. Довженко).
2. Кольорова нашивка на комірі, грудях або рукавах форменого одягу військовослужбовців, працівників деяких установ, учнів окремих навчальних закладів, що править за знак розрізнення.
Довгенько вдвох похожали [походжали цар з царицею], Мов сичі надуті, Та щось нишком розмовляли – Здалека не чути – О отечестві, здається, Та нових петлицях, Та о муштрах ще новіших!.. (Т. Шевченко);
– А ти що, з місяця впав? – сказав з місця солдат у старенькій шинелі з петлицями сапера (А. Головко);
На плечах [Вадима Успенського] була все та ж студентська куртка з блакитними петлицями (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)