петрати
ПЕ́ТРАТИ, аю, аєш, недок.
1. у чому і без дод., розм. Розумітися на чомусь.
– Чим же ти їх [коней] виліковуєш? – зацікавлюється батюшка, який сам трохи петрає в зіллі (М. Стельмах).
2. перев. із запереч. не, зневажл. Те саме, що розумі́ти 1.
– Думати треба, Куксо, і людей розпитувати, коли сам не петраєш (В. Кучер);
Це лише його розумна пара [жінка], мов пеньок, нічого не петрає (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)