петрати
ПЕ́ТРАТИ, аю, аєш, недок.
1. у чому і без додатка, розм. Розумітися на чомусь.
— Чим же ти їх [коней] виліковуєш? — зацікавлюється батюшка, який сам трохи петрає в зіллі (Стельмах, І, 1962, 189).
2. перев. із запереч. не, зневажл. Те саме, що розумі́ти 1.
— Думати треба, Куксо, і людей розпитувати, коли сам не петраєш (Кучер, Трудна любов, 1960, 295);
Це лише його розумна пара [жінка], мов пеньок, нічого не петрає (Стельмах, І, 1962, 574).
Словник української мови (СУМ-11)