печиво
ПЕ́ЧИВО, а, с.
1. Кондитерські вироби з борошна.
Видно, вже було по вечері, бо стіл був заставлений тільки різного роду винами, лікерами та купами закусок – усякого солодкого печива (І. Франко);
// Здобне тісто, вирізане та спечене у формі кружечків, зірочок і т. ін.
З піраміди апельсинів, шоколадних виробів, печива, винограду виділялись стрільчасті пляшки у золотих ковпачках (Ірина Вільде);
Субан дістала цілу тарілку халви і мигдалевого печива (З. Тулуб).
2. рідко. Запечене м'ясо.
[Сінон:] Хвала богам, ще ж ми на сьому світі, ще є вина, пісень, квіток доволі. [1-й вартовий:] Та ще й м'ясця! (Заходжується коло печива) (Леся Українка).
3. розм. Кількість виробів, що випікається за один раз.
Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива й винесла пляшку з горілкою (І. Нечуй-Левицький);
Вже борошна й на одне печиво не вистачить (М. Стельмах).
4. розм., рідко. Те саме, що пе́чення.
[Річард:] Хто ж із того винен, що в мене в грудях серце неспокійне, що попалив його якийсь вогонь, до варива та печива нездатний (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)